Колись, у тиші вечорів, я вишила цей ніжний букетик для сестри мого чоловіка. Кожен хрестик — як добрі слова, яких іноді так не вистачає.
Сьогодні, озираючись назад, я розумію: навіть якщо джерело цієї схеми більше не входить у мій творчий простір — сама робота залишається в серці. Бо вона — про любов. Про рідних. Про момент тепла.
У моєму блозі ця вишивка залишається як згадка. Як крапелька щирості серед усього, що змінюється.
💙💛
Дякую, що завітали до мого блогу!




Немає коментарів:
Дописати коментар