Всім привіт!
Жовтень підштовхнув мене до дій і став визначальним з огляду здійснення моїх давніх мрій! В цьому місяці я наважалась на декілька для себе нових проектів і процесів. Зокрема, я спробувала себе в шовчиках. Та на цьому я не зупинилась.
Ще я мріяла опанувати мережку, хардангер та інші ручні шви. Мене зачаровували стібки на речах, котрі в мене залишились від моєї бабусі. Для мене вони були чимось таким таємничим і в той же час високим, далеким, недосяжним.
Я довго шукала будь-яку інформацію про навчання такої вишивки в своєму місті. Та нічого мені не траплялося. Було сумно. Адже наш край, а саме Чернігівський край, з давніх давен славився своїми вишивками. Довго можна роздивлятися сорочки з уставками, рушники, скатертини та багато інших речей.
Я так бажала навчитися, що в моєму житті почали траплятися дива! Вже і не згадаю з чого все почалось і як я натрапила на групу Школа борщівської народної сорочки . В цій групі відбувався набір на перше онлайн-навчання з вишивки борщівської сорочки. Звісно, я не могла пройти повз такий захід.
